САМОТНІСТЬ - це коли чотиристіння...
завжди в тіні, ЗАВЖДИ чиясь присутність...
колись ковтали ми жаги насіння,
але проросте воно лише в мені
ти тільки...запустив своє коріння,
а у мені цей біль паразитує...
це значить те, що я - невиліковна?
це значить те, що у мені є сутність...
НЕЗВІДАНА допоки ще, гріховна...
потворна...А поруч сонце у вікні
і звуки весняні бринять НА ПОВНУ...
а я в тобі закута вічним в"язнем
завжди в тіні, завжди ти поруч. ніби
ти змушуєш мене побути блазнем...
а що мені - коритись чи втікати?
та тільки зважуся - так сонце згасне...
у темряві у клітку повертаюсь,
довідуюсь, що все іде по колу...
що знову пруть із гір зимові глиби.
я чую інею відлуння кволе.
так що мені - коритись чи втікати?
весна - обман...є тільки ти довкола...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119102
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.03.2009
автор: Ірина Храмченко