Угледів ранком я з вікна
Грайливе сонечко. Весна?
Не жалуючи босих ніг,
Мерщій побіг я на поріг.
На мить завмер. Спішив дарма!
Чека на вулиці зима!
Лежить довкола сивий сніг,
Струмками збігти що не зміг.
Похмуре небо угорі.
Ще сплять дерева у дворі.
Колючий диха вітерець,
Куса за щічки морозець...
Пригріє сонце лиш в обід,
В калюжі танутиме лід.
Можливо навіть йтиме дощ,
Допоки мліє в печі борщ.
А сяде сонечко, і знов,
Весни не чути вже розмов.
Надвечір мокрий впаде сніг.
Засяє в небі срібний ріг.
Холодні з’являться зірки.
В полон тебе візьмуть думки,
Такі печальні та сумні.
Не скоро квітнути весні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119063
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.03.2009
автор: Олександр Ковальчук