Намалюю я ромашку, що росте в саду,
Так на сонце вона схожа й мамі подарю.
Нема справжніх іще квітів, бо іще зима,
але вже не за горами веснонька-весна...
Усміхнеться з неба сонце й потечуть струмки,
І розкриють тоді квіти ніжні пелюстки...
Ось тоді матусі рідній подарю весну,
Ніжно в щічку поцілую, бо її люблю.
Наша мама ,як те сонце, гріє нас теплом
Ми за це їй щиро вдячні: дякуєм добром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118383
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.02.2009
автор: Н-А-Д-І-Я