Пробач, що не дала тепла -
Умовностей багато.
То за плечима два крила
Спустились: дубль знято!
Пробач, що не змогла знайти
Щирішої хвилини.
За те, що всі спалив мости:
Від мрії до калини.
Пробач, що серце не горить,
Візьму його в долоні,
Щоб стало сяйвом хоч на мить.
Потоки сліз солоні,
Так плаче пісня на весні
Тендітним первоцвітом.
Пробач, пробач, пробач мені,
За вже не наше літо!
За те, що крапельки дощу
Торкали сміливіше,
Ніж я тебе, Бо ти не чув,
Мовчала я точніше.
Мовчала тишею доріг
І сном міцним до скону.
Пробач за те, що ти не зміг
Здолати перепону.
Зустріло місто день новий:
Гуло, шкребло, шуміло.
Почув потік машин стрімкий
Про те, що наболіло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118271
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.02.2009
автор: Волошина Катерина