-1-
Журавлі летять в далекий край, далекий.
«Дерево Життя» розвіє їхній клекіт.
Стане Осінь-Мати
Доні дарувати:
Працьовитість і дбайливість –
З поля щедрий урожай,
Доброзичливість та щирість,
А до столу – Коровай.
-2-
Зародки тепла «Мороз» Землі дарує.
«Дідуха» Сім’я кутею нагодує.
Стане Зима-Мати
Доню научати:
– Рідний Звичай не здолає
Час духовного ярма.
Той, хто Рід свій забуває,
Тому – сором і ганьба.
-3-
Розцвіло й цвіте все навкруги, довкола.
Солов'їна пісня лине веселкова.
Стане Весна-Мати
Доні щедрувати:
– Щастя й долю, люба Доню,
Я вплету тобі в Рушник.
Знаки-символи на ньому,
То від лиха захисник.
-4-
Сонця височінь піде до Небосхилу.
Світло надає Землі цілющу силу.
Стане Літо-Мати
Доню парувати:
– Заплети віночком квіти,
В бистру воду опусти.
Як «Купайло» їх помітить –
З Хлібом прийдуть «Старости».
«Веселій» – назва сонячного свята, яке відзначалося українцями у кожну фазу сонцестояння відповідними обрядами. Саме до таких святкових обрядів належали й шлюбні дійства. До речі, слово весілля походить від назви цього сонячного свята.
«Дерево Життя» або «Світове Дерево», «Дерево Роду» – «зелененький явір», «ясен клен», «дуб гіллястий» тощо. Давній і стійкий міфопоетичний образ дерева, яким пронизана вся релігійна і обрядова сфера життя Предків українців. Символ перемоги життя над смертю. Символізує центр світу, сакральне місце. Вертикальний триярусний символ світобудови, який уособлює три сфери буття: коріння – покійні Предки (Нава), стовбур – живі люди (Ява), корона з гілками й листям – світ Богів (Права). Також є персоніфікацією Світовида – Бога Неба, небесного світла, найвищої святості, вічного руху Сонця, покровителя духовної роботи, творчого духу Всесвіту, опікуна осіннього рівнодення.
«Мороз» або «Дід Мороз» – це він сходить на свято Велеса (Бога багатства та достатку, опікуна купецтва і торгівлі, домашніх тварин, покровителя музики та поезії) перед зимовим сонцестоянням по сонячному промінню на Землю і приносить зародки багатства, врожаю, приплоду.
«Дідух» – сніп жита, який виконував функцію обрядового дерева у Свят-вечір (в найкоротший день року) на Різдво молодого сонячного світла – Коляди – Бога зимового Сонця, який повертає Коло Свароже (прадавній український календар) до Весни. Житній сніп урочисто заносять у хату, ставлять на покуть. Вважалося, що з ним входять до оселі Духи Предків, яких старійшина Роду поминає кутею. Обрядове Різдвяне прикрашання Дідуха всіма плодами землі є даниною магії родючості – побажання, щоб усі рослини давали плоди.
«Щедрувати», «Щедрівка» – слово українського походження, його значення прозоре. У щедрівках звучать щедрі побажання рідним і близьким, а також наявні мотиви весняних господарських робіт, оскільки щедрівки виконувалися навесні на Щедрий вечір (Новоліття).
«Купайло» – Бог літнього сонця, а також назва свята на його честь, яке відбувалося на передодні найкоротшої в році ночі. Свято Купайла ніби ділить рік на дві протилежні частини: теплу і холодну, світлу і темну, проростання рослин і збору врожаю. Обряди Купальського свята: заплітання купальського деревця , стрибання через священний вогонь, виплітання вінків для ворожіння, збір цілющого зілля, купання у річках, знайомство та сватання, зустріч купальського сонця. Купальське вогнище запалювалося від живого вогню, добутого тертям двох шматків дерева, і символізувало небесний сонячний вогонь, який запалює кохання у серцях парубків і дівчат, парує їх у цю чарівну ніч. Палаюче колесо котять згори у річку – літо повертає до осені. Цей день сприятливий для Щасливого Шлюбу та зародження гарних, здорових, щасливих дітей..
«Старости» – посли від нареченого.
Тлумачення термінів взято з книги «Українське Народознавство» Галини Сергіївни Лозко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117926
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2009
автор: Ростислав Свароженко