Знову бачу як приходиш ти до мене в снах
Відчуваю палкий подих й ніжність на вустах
Як все просто й безтурботно бачиться мені
Проте знаю що так буле тільки в моїм сні.
Чому відстань поміж нами зруйнувала все
Чому вітер сподівання геть мене несе?
Наче на одинці з тінню знову говорю….
Проте їй не признаюся що тебе люблю.
Вона хитра наче відьма – знову утече
Буде бігати, а вранці схопить за плече.
Буде пізно вже благати щоб мовчала …все…
Розказала , розтріпала….й чхати на усе.
Будеш знати що корюся лиш твоїм словам
Що давно в Бога молюся щоб дав щастя нам..
Що ніколи не брехала я в своїх словах
І що думка про розлуку в моїм серці – страх…
Тому краще помовчати…й плакати собі
Ані ж душу відкривати й каятись тобі..
Все проходить, час лікує…знаю точно я
Моїм ворогом лишилась тільки тінь моя
Та ми з нею ще можливо здружимось колись
А з тобою…?Теж напевно …тільки більш не снись
Краще сльози твої бачити …тільки б на яву
А ні ж у сні солодкому - посмішку твою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117661
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.02.2009
автор: B@mbino