Я не люблю тебе давно.
І моє серце не співає.
Що буде далі? – все одно!
Бо я не мрію, не кохаю!
Не гріюся твоїм теплом,
І твої пестощі не ніжні.
Неначе між добром і злом -
Одразу і свята і грішна.
Забудь мене і відпусти.
Бо я не можу без світанків.
Як що не так було – прости!
Розбий все як порожню склянку.
Раз і на завжди відірви.
І не тримай мене у клітці.
Піду із шелестом трави.
У мене вистачає міці...
Бо я втомилась від образ.
Від непотрібностей буденних.
Твого кохання мертвий образ
Мене пригнічує щоденно.
Для мене тиша не німа.
Для тебе теж, та ти не хочеш
Відчути те, що я сама
Проводжу одинокі ночі.
Що наш вогонь давно вже згас,
Що ми самі себе убили.
Вже пізно підіймати галас,
Бо ми ніколи не любили...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116584
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.02.2009
автор: Волошина Катерина