Все, що написано
мною
заколихано десь
у серці
воно померло
у гною...
може, спалити дійсність,
може, продати хату
та дитинчат повернути
тих, що вмерли наглою смертю
від моїх же власних ласкавих рук
випустив їх на волю?
Ні, бо не мав одчаю
Тепер же вони померли
Дитинчаток моїх зграя.
Будуть смердіти довго
Отруювати безпечність,
Безапеляційність,
беззастережність потвори вбила їх.
Це чудовисько – буква,
Заплуталась в платті картатому,
Бо довго слугувала хвостатому –
Роздувала йому горнило,
А зараз чорнилом
укрилась
врилась в сьогодні
тільки рило й видно
не знаю, як мені, а росіянину „стыдно,
завидно
и обидно”
хоч така от сволота
тягне дрота й до мого рота.
Рибу-мене задушити хоче
серед ночі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116533
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2009
автор: pater