Прокинувшись

Все  починається  знову  і  знову
Враннішнє  сонце  кличе,  зове
Сили  дає  першому  слову
Але  надію  твою  не  порве

Кімната  твоя  ніби  розпалена
Багряна  від  полум`я,  ніби  пала
Ти  вибігаєш  із  попелу  стомлена
І  далі  уже  душа  повела

Знов  на  роботу  біжиш,  одягаєшся
Не  можеш  спізнитись,  і  зрозуміть
Не  може  ніхто  як  ти  утомляєшся
Так  не  бажаєш  нікому  прожить

Накази,  прохання  виконуєш  старанно
Роботою  вмієш  завжди  дорожить
І  знов  цілий  день  бігаєш,  прийнято
Так  молодим  лейтинантам  служить

Усе  закінчилось,  але  ти  невстигнувщи
Задачу  поставлену  виконать  в  час
Додому  береш  її,  все  ніби  проклявши
Уже  повертаєшся  додому  як  в  клас

Над  столом  засипаючи  сумлінно  виконуєш
Знаєш,  потрібно  рано  вставать
Але  пам`ятаєш,  що  цим  ти  продовжуєш
Курсантські  роки,  ти  звикла  страждать

Але  роки  пройдуть,  усе  буде  пройдено
Підлеглим  розкажеш  потрібно  як  жить
Як  треба  служити  вірно  і  старанно
Що  треба  терпіть  і  всим  дорожить
6.03.2005                    (Яресько  Я.М).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116197
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.02.2009
автор: Ярослав Яресько