Дедалі швидше забуваю,
А серце вірити не хоче,
Що не до тебе поспішаю,
Що не з тобою мої ночі...
Забув мене за першим рогом?
Чи то не мрія – тіла потяг?
Лише ілюзія, набога.
Не поспішай – то інший потяг...
У серці світ сховати - в скринці,
Щоб вся краса – як на долоні.
З коханням бути наодинці,
І танути в твоїм полоні...
Цей світ відімкнений тобой -
Місячне сяйво у зіницях.
Любовью впитися п'янкою
Щоб знов набрати в груди міці
Нове життя нести, як диво,
Найбільше щастя чудотворне,
І пестити його сміливо
Бажання серця непоборне...
Мене, щасливу полонянку
Колись-то мамою покличе.
Йому всі ночі, дні і ранки.
Йому весь світ. Чув чоловіче?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115401
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.02.2009
автор: Волошина Катерина