Далеке сяйво,
Що не знає
Про красу рідних місць,
Тихо зверху споглядає,
Не шукаючи зміст,
Не підтримуючи волю,
Не кохаючи життя,
Ми помремо, - воно лишиться
Знов споглядаючи буття.
Осінній вітер,
Що зірвав
Недбало вдітий капелюх,
Сміття усюди розкидав,
Всі іскри з запальнички здув.
Ми все йдемо йому назустріч,
А він летить собі повз нас,
Ми десь далеко, - він свистить
Крізь простір й час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115333
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.02.2009
автор: Noctivagus