зі стелі опустилась стовпна сила,
уп’явшись в спляче тіло-душу.
вмирати тіло не хотіло,
пройшовся м’ясом дрож.
та душа відкликана була.
опало листя вух,
розсіялась омана тіла,
душа на звук заторохтіла
голкою на требище магнітне.
на орбіті за загостренням стовпа
засмоктала сутність душу
соломинним душогоном
через небо все.
душа спорхнула —
плоть з кісток відділить час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114183
Рубрика:
дата надходження 29.01.2009
автор: Роман Колесник