Кум Яким посеред ночі
Схоплюється часто,
Смикає куму й торочить:
“Мене кличе трактор…”.
Чує він, що із-за двору,
Де колючий верболіз,
Долинає рев мотору
Й брязкання коліс.
Раптом з кумового рота
Дим пішов, мов з-під капоту.
Не злякався, не ридав,
Тільки смачно задирчав…
Побивалася Одарка,
Довго думала в четвер:
Замість чоловіка – трактор,
Як бути тепер?
У Полтаві їй циганка
Накликала кару:
“Бігатимеш по заправках,
Просячи соляру…”.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109568
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.12.2008
автор: gudzyk