Ось і настав кінець, бо Ти саказав: "Вже все..."
Хай човен за водою понесе.
Ти ж говорив мені дві сотні раз,
Що я нікіому вже не треба, в пізній час.
Ти говорив, що більше вже ніхто
Кохати так мене, як Ти не буде.
І хай зі мною будуть інші люди,
Я все одно Тебе вже не забуду.
Кричав мені, що я все зруйнувала,
Розбила серце, випила всю кров.
І про свою, без меж, міцну любов,
І говорив: "Іди!". Ти ж проганяєш знов!
А я сама не вірила собі.
Бо знов накоїла дурниць без міри.
Та тільки через те, що я, така як є,
Я не боялася між нами недовіри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108628
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.12.2008
автор: Mariana