Вокзал. Дідусь смакує пиво.
Кашкет з тризубом, форма і хрести.
Витріщуюсь. Для мене він як диво.
Бандерівець! Живий! О, Господи, прости!
Східнячка я. Казали - там заріжуть.
За кущиком за кожним партизан.
Не знаєшь української - порішать,
Ненавидять і схід, і росіян!
Неправда це. О, скільки ж їх душили!
І росіяни, і свої - брати.
Схилив додолу голову всю сиву,
Оунівець отой...Дідусю мій прости!
Прости мене за Східну Україну,
За комуністів і за ту брехню!
Всміхається дідусь. Думки далеко линуть
Мабуть небесную збирається стерню
Топтать уже. І раптом я згадала
Як взимку, в холод, у своїм краю
Із помаранчевими стягами стояла,
Із земляками, з Ющенком в строю.
І говорила мовою Шевченка.
А хтось кричав тоді: "Бандеровци, назад!"
Бандери ми! Вкраїнці! Як маленька
Сміюсь від гордості. Дідусю, ти мій брат!!!
Дідусю глянь на мене! Дідусю не журися!
Вкраїна і на Сході дорога!
На Півночі і Півдні, усюди, подивися -
Вкраїнці всі! Тобі моя рука!
Потиснув. Засміявся тихесенько вояка,
Підморгнув хитро і таке сказав:
"Одна Вкраїна, Всюди ти однака.
Один народ... А я давно це знав!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107577
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2008
автор: Leonar