Чорна куртка. Трохи подерта.
І ти щось розповідаєш...
Не чую бо задивилась у дзеркало,
Де співставлені наші обличчя.
А ми схожі. Тільки...очі....
Твої сині-сині і зовсім не чисті.
А мої – залиті слізьми,
Бо сьогодні вперше побачила батька.
Не скажу «тату».
Не звернусь на «ви», бо ти чужий.
Ти далекий.
Чорна куртка – це твоє темне життя без сімї.
Трохи подерта, як і твоя душа від зради та підлості.
Але ти все ж розповідаєш, бо ти батько...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103406
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.11.2008
автор: СтЕрФФочКа