Ти напишеш тоді, коли я вже цього не чекатиму,
Коли пройдуть роки, і мені буде геть все одно.
Між мільйонів людей я подібну до віку шукатиму, -
Кольорову людину в моїм чорно-білім кіно.
Ти подзвониш тоді, коли начебто зітрешся з пам'яті,
Коли зникнеш зі снів, із нав'язливих мрій та думок,
Як порожня шухлядка у серці опиниться зайнята,
Мій малесенький світ розхитає твій чортів дзвінок.
Ти постукаєш в двері тоді, коли буде зачинено,
Коли я вже десь-інде збудую химерний палац.
Ось тоді, не згадавши твого невиразного імені,
Розсміюся в лице тобі як божевільний паяц.
Яна Сілецька-Васильєва,
травень 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2024
автор: Сілецька-Васильєва Яна