Чому століттями страдаємо, ми українці? Очевидна причина в нас самих — у довірі, байдужості до самх себе і у вірі.
У наших древніх слов’ян (українців) була одна віра — в Єдиного Всевишнего Бога (Трисил, Триглав), а все видиме й не видиме - це Його проява і цьому всьому видимому й не видимому надавали різні людські імена й жили в реальному природньому світі. Славили Єдиного Бога. В них не було ні святих, ні мученників, ні князів, ні царів. Це були вільні люди.
Моє відчуття й бачення сучасного життя.
Бог Єдиний Всевишній, він не нарожується й не вмирає ( не возноситься).
Він рухається непреривно, Він створює і розрушає, в знову створює.
Всевишній Бог є Батько і Мати, Син і Донька, Дух животворний, що існує.
Він сотворив Всесвіт і нас, землян. Єдиний Всевишній Бог в наших серцях і тихенько стукає й гукає до нас.
Я - світ, а ви не бачите Мене.
Я - шлях, а ви не йдете за Мною.
Я - істина, а ви не вірите Мені.
Я - життя, а ви не живете ним.
Я - учитель, а ви не чуєте Мене.
Я — ваша надія і любов, а ви не любите Мене.
Якщо ви не радієте, не щасливі - не виніть Мене, шукайте в собі причини.
2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2024
автор: Сокол