* * *
Ще думками влітаю в весну, там де мрії недавні
дивовижно плекали надію на завтрашній день.
Загадай зустріч в липні, якщо не було її в травні,
налаштуй на побачення декілька віщих знамень.
І не так щоб чекаю. Се дивні фантазії серця
скласти крила прохають, здались від убогості слів.
Запроси в лоно літа, нехай почуття схаменеться,
розірви тишу враз, що павук в безгомінні наплів.
Важко Музою бути. Складніше – душею поета,
прав на похибку і на фантазії вчинків нема.
Втім, судити життя однобоко паршива прикмета,
отже зустріч потрібна будь що, віч-на-віч, зокрема.
Ти в заклад жартома поділився душею так просто,
необачлива я зрозуміла невірно дива.
Тільки ноша тепер відчувається болісно й гостро,
кожен крок по дорозі фортуна рахує за два.
Гасне тихо задушлива ніч. Зорі від чаклували.
Надто вільно любов закрутила на щастя спіраль.
Не заплаче за нами роса… ми в полях не бували,
нас остудить зима, чудернацьких снігів пастораль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2024
автор: на манжетах вишиванки