Розтанув сніг, природа діє все нове
І зеленню покрилися сади.
Все ожило і розквіло, та ні не все…
Ще он криниця, де нема води.
Вона стоїть тихенько, навіть вітер
Не грається з пожарвленим ціпом.
Говорять люди то могила,
Малеча оббіга її кругом.
Багато літ назад, коли була війна,
І наш народ вмирав за волю, за життя других.
Стояла ця криниця лиш одна,
Зимою все це було, вітер зтих.
Собаки із хрестами на плечах,
Збирали люд і гнали на чужбину.
Ридали, рвали коси матері́,
Як німці відбирали в них дитину.
Такою матір’ю була і тітка Галя,
У неї було п’ятеро синів.
Вдова була, бо чоловіка вбили гади,
А дім…а дім її згорів.
Сини пішли від матері до лісу
І мстили, мстили як могли.
Боялись німці лісових тих хлопців,
А тітку Галю посадили до тюрми.
Все думали розкаже мати,
Де її діти,от дурні.
Скоти, як ті чорти рогаті,
Знущалися, але зломити не змогли.
І от в один з морозних ранків,
Зігнали до криниці все село,
Щоб люди бачили, як мати помирає.
-Розкажеш, будеш жити! А ні…на дно!
Вона стояла гордо, лише в самій сорочці,
Волосся розкуйовджене, запекла кров.
-Я рада, що у мене п’ять синів і нема дочки!
Ви ще почуєте про них..!
І знов її почали бити.
Потім зв’язали руки, ноги.
Піднявши до криниці потягли.
-Будьте ви прокляті! Господь вас покарає!
І кинули її до темної води.
І від тоді ніхто не п’є ту воду,
Але, як тільки травень підійде,
З’являються там квіти, то природа,
Любов ту материнську, з землі нам подає.
24.04.94р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2024
автор: Степан Олександр