Соняшник сонячно сяє
Посеред піль і степів.
Добре йому, бо він має
Сонце за друга собі.
Сонце сідає — він хилить
З ним і голівку свою
І серед ночі не скиглить:
Жде на ранкову зорю.
Сонце встає — він привітно
Друга стрічає вгорі…
Квітни, о соняшна квітко,
Завжди о ясній порі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2024
автор: Ти