Звичка

Любов  з  часом  стирається,
Обох  не  лякає  байдужість.
Тікати  ніхто  не  збирається,
Зникла  взаємно  мужність.

Минула  згадками  молодість,
Та  кіньми  тупотить  звичка.
Панує  між  ними  черствість,
Плід  з'їли,  лишилась  гичка.

Похожі  пасажирами  в  купе,
Перейти  можна,  а  не  йдуть.
Почуття  ледь  теплі,  скупі,
Разом  вже  нічого  не  ждуть.

Гра,  ніби  артистів  на  сцені,
Сублімовані  щастя  усмішки.
Бажань  стали  пусті  кишені,
Співжиття  скінчення  казки.

Вони  разом  прали  пелюшки,
Давно  немає  діточок  в  хаті.
На  кухні  вже  стилі  галушки,
Відлетіли  їх  амури  крилаті.

6  січня  2024  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2024
автор: Володимир Кепич