ПОГЛЯНЬ , ЯК СЯЮТЬ ЗОРІ!

О  ПОГЛЯНЬ  ЯК  СЯЮТЬ  ЗОРІ!
Зоряний  вечір  ,  так  пахне  весною
У  цвіті  яблунь  немов  у  казці.
Розцвіли  сади  для  нас  із  тобою
Два  серця  єднає  в  божій  ласці.
О  поглянь,  як  сяють  зорі  -  на  щастя!
Ведуть  з  тобою  у  казковий  світ.
Солодкий  нектар  я  п'ю,  як  причастя
Вплітаю  в  твої  коси    -  зоре  квіт.
Вечір  насіяв  зорі,  як  маків  цвіт  ...
Видно  сади  навесні  ,як  удень.
Розлився  немов      море  -  яблуні  квіт  -
Сад  дарує  Щастя  -  віночок  пісень.
Зірка  веде  нас    у  росяні  трави
Де  дзвенить  водограй  над  рікою.
Світає...  сонце  зійде  із  заграви
Не  хочу  розлучатись  з  тобою.
Я  візьму  тебе  кохана  на  руки,
Понесу  на  крилах  птаха  до  зір.
І  розправлю  плечі  ,як  стрункі  буки
Нахилю  сонечка  із  синіх  гір.
О  поглянь,  як  сяють  зорі  -  на  щастя!
Ведуть  з  тобою  у  казковий  світ.
Солодкий  нектар  я  п'ю,  як  причастя
Вплітаю  у  твої  коси    -  зоре  квіт.

---------------2---------------------
   ПОЕТ,  ЦЕ  СІВАЧ  
Місяць  небесним  оком  зорить  у  вікно
І  шепоче  мені  думки  на  вушко.
Я  тону  у  синій  океан  на  дно
Заколисує  безсонні  сни  подушка.

Поет  -  це  сівач,  що  засіває  зерно
Зростив    колосся  -  поетичну  ниву.
Відчути  ,цей  красивий  світ  не  всім  дано  -
Лиш,  той  хто  пройшов  крізь  грози  та  зливу.

Хто  босоніж  йде  проти  вітру,  під  дощем  -
Протре  мешти  до  дір,  наб'є  мозолі.
Відчує  у  серденьку  тривогу,  біль,  щем,
Злетить,  як  пташка  до  висот  з  неволі.

Людина  проти  течії  в  річці  пливе,
Щоб  доплисти  до  берега  надії.
А  хто  під  Богом  сонця  в  надії  живе,
Той  крок  за  кроком  досягає  мрії.

Поет  -  це  життєдайне  дерево  життя,  
Яке  родить  медовий  плід  на  вітті.  
Це  велетень  титан  і  водночас  дитя
Шукає  в  тьмі  світло  на  білім  світі.

Поет  -  це  криниця,  цілюще  джерело,
Який  від  спраги  напоїть  водою.
За  спиною  крила  і  високе  чоло  
Малює  ,  цей    світ  своєю  рукою.

Поет  -  митець,  в    якого  чуттєва  душа
Він  ліпить,  як  скульптор  образ  із  глини.  
Як  художник  малює  портрет    для  вірша
Райський    садочок    у  цвіті  калини.

Намалюють  природу  золоті  руки  
Над  ставочком  вербу,  ліс  і  діброву.
Над  берегом  ріки  розіллються  звуки
А  у  полі  квіточку  волошкову.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2024
автор: Чайківчанка