Мить-відчуженка

Снить  химеристими  примхами
В  люлі  о́бширу  космічного  
Мить,  що  ледве-ледве  дихає
У  проявлені  довічного.

Мить-відчуженка  у  просторі
Атмосферної  поетики
Полягла  чуттями  гострими
У  палке  єство  патетики.

Окая́нкою  безрідною
В  черговому  перевтіленні
Віковічність  змін  сповідує
В  колі  сталого  зневірення.

Мить,  увінчана  блава́тами,
В  маківко́ву  сутність  вплетена,
Непоправними  снить  втратами
Між  падіннями  та  злетами.

Пахкотінням  у  конваліях
Напахтилася  доне́схочу
Та  й  поринула  в  реалії
Мить,  що  виникла  у  розпачу...

29.04.2024

–––––––––––––––
Авторський  колаж:
картинки  з  інтернету
–––––––––––––––

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2024
автор: Олена Студникова