На небе вороны…
Авторы: группа «ДДТ»
На небе вороны, под небом монахи
и я между ними в расшитой рубахе,
лежу на просторе, легка и пригожа,
и солнце взрослее, и ветер моложе.
Меня отпевали в громадине храма.
Была я невеста, прекрасная дама,
Душа моя рядом стояла и пела,
но люди, не веря, смотрели на тело.
Судьба и молитва менялись местами.
Молчал мой любимый и крестное знамя
лицо его светом едва освещало.
Простила его, я ему всё прощала.
Свеча, задрожав от печального звона,
смахнула три капли на лики иконы,
что мирно покоилась между руками,
её целовало весёлое пламя.
Свеча догорела, упало кадило,
земля, застонав, превращалась в могилу...
Я бросилась в небо за лёгкой синицей,
теперь я на воле, я белая птица.
Взлетев на прощанье, кружась над родными,
смеялась я, горе их не понимая.
Мы встретимся вскоре, но будем иными,
есть вечная воля, зовёт меня стая.
-------------------------------------------
Круки десь у небі… (за мотивами)
Круки десь у небі похмурім літають,
під небом ченці, вже молитву читають,
і я поміж ними, легенька, мов пір'я,
згори споглядаю на рідне подвір'я…
Мене відспівали в похмурому храмі…
Була наречена та скоро вже в ямі
спочине дівоче незаймане тіло…
Стояла я поряд й дивилась безсило,
як доля й молитва мінялись місцями,
як плакав коханий, як нитка між нами,
коханням протягнута, швидко згоріла…
Він вже не зі мною, йдучи, відпустила…
Здригнулася свічка, злякалася дзвону,
змахнула три крапельки сліз на ікону,
а я вже не плакала, тіло заснуле
тепер не моє вже, це просто минуле…
Вже й свічка згоріла та дим від кадила
десь зник вже, готова дівоча могила…
До неба злетівши, як птах білокрилий,
на волі я… Світ, що раніше був милий,
не мій вже... Я коло зроблю на прощання
над рідними, чуючи їхні ридання…
Не плачте, зустрінемось… Я відлітаю
шукати пташину між хмарами зграю…
(лютий 2017 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2024
автор: Геннадий Дегтярёв