Розвівала вишня пелюстки додолу,
Шубостливий вітер, здіймав у висоти,
Та зненацька впали прямо на дорогу,
Не знайшлася доля, певно Боги проти.
Тож навіщо квітла з колисковим співом,
Все ж втішалась світом й ранньою весною,
Ой та нащо ж зрада, суперечка з гнівом,
Замовкало серце, вмивалась сльозою.
Діточок зростила, їм би жити й жити,
Та війна кривава, сповила в кайдани,
Розлютився вітер, зніс до неба квіти,
Землю лють гнобила, допікали рани.
Скільки сили вклала, до жалю боліло,
Ввись політ пелюсток, навкруги біліло.
21.04.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2024
автор: Ніна Незламна