Про маленьку пісню від Лесі Українки та епохальний зміст…

Про  маленьку  пісню  від  Лесі  Українки  та  епохальний  зміст…

 Бігло,  бігло  козенятко  
Льодком,  льодком,
За  ним,  за  ним
Цапок  слідком.
Воно  бігло  топитися,
За  ним  цапок  дивитися,
Воно  бігло  в  ополонку,
Його  цапок  за  головку:
–  Стій,  козо,  не  топися,
Ще  на  мене  подивися!

Пісня  жанру  дитячих  ігор,  пісень  та  загадок.
Що  ж  загадкового  у  цій  пісні.  Пісня,  яку  записала  Леся  Українка  в  м.  Морипіляя,  на  Звягільщині  у  1899  році  .  А  вже  з  її  голосу  записав  і  упорядкував  Климент  Квітка.  
Певно,  що  пісня  набула  популярності  після  її  нотного    видання    у  Києві  1918  року.
У  запису  Allegro  lamontoso  ненав`язливо  і  у  доволі  розважливо  йдеться  про  необачність  юності  і  кмітливість  зрілості.    Безтурботне  козенятко  (втім,  ми  не  знаємо  його  стать  –  коза)  бігло  льодком…  Самим  ненадійним  життєвим  шляхом.  Адже  всі  шляхи  –  життєві.  Ми  не  знаємо  точно,  що  його  спонукало  до  такої  забаганки…  І  що  воно  собі  думало…  Мабуть,  щось  доленосне.  І  воно  забуло  про  все  на  світі…  Бо  бігло  ціленаправлено:  топитися  і  цілеспрямовано  –  в  ополонку.  Аби  пропасти…  Загинути  ні  за  цапову  душу?  А,  може,  саме  й  за  цапову…  
А  от  цапок  –  вже  пожилий  у  цьому  світі  –  той,  хто  пізнав,  чого  треба  уникати  і  чого  домагатися.  Тож  він  не  гає  часу  самим  спогляданням.  Бо  знає  що  буде  далі.  І  береться  до  робити.  
Тож  саме  вчасно  хапає  (невідомо  чим)  за  головку  кандидатку  в  потойсвіт.    Та  й  каже  неквапом,  наче  гарантуючи  майбутнє  простими  словами:
–  Стій,  козо,  не  топися,
Ще  на  мене  подивися!
Слід  вважати:  тему  самогубства  козиного  було  закрито…  
Поглядом,  дією.
Як  тут  не  пригадати  старого  грецького  вірша,  що  переклав  Григорій  Сковорода:  
«Лови  час,  бо  все  швидко  старіє:  
Одне  літо  козля  перетворює  в  кошлатого  цапа…»

Певно,  коза  ще  віддячить  рятівнику,  по-жіночому…  Та  –  то  вже  інша  історія…  

А    що  до  дитячого  фольклорного  сенсу?  Важливість  риторичного  «Не  слід  лізти  поперед  батька  в  пекло…».  Можна  і  так  трактувати.
Загнане,  затуркане  козенятко,  задурене  незрілими  помислами…  У  стані  афекту,  можливо.    Афект  –  це  хвороба  душі..  Афект  діє  на  душу  і  зворушує  її.  Страх,  бажання  та  інші  афективні  речі  часто  називаються  зворушеннями…    От  воно,  козеня,  і  бігло  шукати  виходу,  льодком,  льодком…  Стуманілим  поглядом  вже  вбачаючи  ополонку…    Та  такий  незрілий  вчинок  молодого  розуму    випередив    логос  досвідченого  козла…
До  речі  –  хоч  це  і  коротенька  пісенька,  але  це  поема  водночас,  епічна,  вічна  драма.  А  драма  з    грецької  τραγωδία  перекладається  і  означає  «козлина  пісня».  А  ще  ми  знаємо,  що  за  образами  звірів  та  скотів  змальовувалися  люди.  Оспівувалися    ще  й  як…  Оттакої.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2024
автор: Сумирний