Про маленьку пісню від Лесі Українки та епохальний зміст…
Бігло, бігло козенятко
Льодком, льодком,
За ним, за ним
Цапок слідком.
Воно бігло топитися,
За ним цапок дивитися,
Воно бігло в ополонку,
Його цапок за головку:
– Стій, козо, не топися,
Ще на мене подивися!
Пісня жанру дитячих ігор, пісень та загадок.
Що ж загадкового у цій пісні. Пісня, яку записала Леся Українка в м. Морипіляя, на Звягільщині у 1899 році . А вже з її голосу записав і упорядкував Климент Квітка.
Певно, що пісня набула популярності після її нотного видання у Києві 1918 року.
У запису Allegro lamontoso ненав`язливо і у доволі розважливо йдеться про необачність юності і кмітливість зрілості. Безтурботне козенятко (втім, ми не знаємо його стать – коза) бігло льодком… Самим ненадійним життєвим шляхом. Адже всі шляхи – життєві. Ми не знаємо точно, що його спонукало до такої забаганки… І що воно собі думало… Мабуть, щось доленосне. І воно забуло про все на світі… Бо бігло ціленаправлено: топитися і цілеспрямовано – в ополонку. Аби пропасти… Загинути ні за цапову душу? А, може, саме й за цапову…
А от цапок – вже пожилий у цьому світі – той, хто пізнав, чого треба уникати і чого домагатися. Тож він не гає часу самим спогляданням. Бо знає що буде далі. І береться до робити.
Тож саме вчасно хапає (невідомо чим) за головку кандидатку в потойсвіт. Та й каже неквапом, наче гарантуючи майбутнє простими словами:
– Стій, козо, не топися,
Ще на мене подивися!
Слід вважати: тему самогубства козиного було закрито…
Поглядом, дією.
Як тут не пригадати старого грецького вірша, що переклав Григорій Сковорода:
«Лови час, бо все швидко старіє:
Одне літо козля перетворює в кошлатого цапа…»
Певно, коза ще віддячить рятівнику, по-жіночому… Та – то вже інша історія…
А що до дитячого фольклорного сенсу? Важливість риторичного «Не слід лізти поперед батька в пекло…». Можна і так трактувати.
Загнане, затуркане козенятко, задурене незрілими помислами… У стані афекту, можливо. Афект – це хвороба душі.. Афект діє на душу і зворушує її. Страх, бажання та інші афективні речі часто називаються зворушеннями… От воно, козеня, і бігло шукати виходу, льодком, льодком… Стуманілим поглядом вже вбачаючи ополонку… Та такий незрілий вчинок молодого розуму випередив логос досвідченого козла…
До речі – хоч це і коротенька пісенька, але це поема водночас, епічна, вічна драма. А драма з грецької τραγωδία перекладається і означає «козлина пісня». А ще ми знаємо, що за образами звірів та скотів змальовувалися люди. Оспівувалися ще й як… Оттакої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2024
автор: Сумирний