уже и следа не осталось
от снега но свет его
до сих пор серебряным отсвечивает ночью
заходит со двора сквозь окна
голубоватая тень кого-то
близкого далёкого родного
ложится голубая рука рядом с рукой моей
голубой сон поперёк моего сна
губы напротив губ осторожно собирают
все наши выдохи местоимения имена
и вкладывают обратно внутрь нас о сердце
не трепещи не боли не бойся дороги
никого ничего не удерживай может одну лишь память о снеге
живи в его серебряном свете в его серебряном мире в его тихом падении которое
если от окна отвернуться и заснуть
будет длиться бесконечно
11.04.2024
(Перевод с украинского)
Оригинал:
**полеві на добру дорогу**
вже й сліду не лишилося
від снігу а світло його
і досі мені срібно відсвічує досі вночі
заходить знадвору крізь вікна
блакитнувата тінь когось
близького далекого рідного
лягає блакитна рука попри руку мою
блакитний сон упоререк мого сна
вуста насупроти вуст обережно беруть
усі наші видихи займенники імена
вкладають назад всередину нас о серце
не тріпочи не боли не бійся дороги
нікого не тримай може тільки згадку про сніг
живи в йому срібному світлі в його срібному світі в його тихому падінні яке
якщо від вікна відвернутися й заснути
триватиме нескінченно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011329
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 19.04.2024
автор: Станислав Бельский