Без тебе

Без  тебе



Героєм  син  закінчив  битву,
Упав,  мов  колос  надломивсь…
Крило  матусине  підбито  –
Тож  не  піднятись  їй  у  вись.
Ураз  лебідка  постаріла,
Адже  лишилася  одна,
Здалось,  що  й  небо  посивіло,
До  сина  гомонить  вона:



–Минув  і  цей  деньок  без  тебе,
Без  тебе  й  сонечко  зайшло…
І  не  тебе  зустрінуть  верби
Побіля  стежки  за  селом.
Без  тебе  й  хата  невесела,
Сумна  стоїть,  мов  сирота,  –
Думки  у  мозку  каруселять,  –
Закінчились  мої  свята…


Печаллю  ночі  важко  дишуть,
Душа  закутана  в  журбу,
Бо  в  хаті  тільки  я  і  тиша…
Колись  і  ти  із  нами  був.
Тепер  же  зіркою  ясною
Засяяв,  синку,  ти  згори.
Коли  орда  посуне  знову,
Від  сяєва  твого  згорить.


Я  ж  поглядатиму  на  тебе,
Точніше,  на  твою  зорю.
Така  моя  щодня  потреба,
Аж  поки  від  жалю  згорю…
                                                         15.03.2024.


©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2024
автор: Ганна Верес