Падає листя. Падають лисі дерева.
Голі не встоять в неволі важкого болю.
Падає сніг до ніг та цього не збере він.
Листя багряне розтане, як ми з тобою.
Весни мої воскреснуть, розіпнуті весни.
Посмішка криги закриє очі у ночі.
Слово байдуже, дуже, важке, чесне щезне.
Сніг не сховає злочин, а листя замочить.
З-висі дерев лисих, снігу, мене докличся.
Листя на дні імлистім у сховищі значень.
Зірка іде, їй гірко – згоріло обличчя.
Думає мертва жертва, що я не побачу.
Падають голі дерева, волі не просять.
Рветься з гілок на денці залишена пам'ять.
Очі засмолені ночі летять у просинь,
Ніби нічого гіркого вони не тямлять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2024
автор: Вєра Євгеньєвна