[i]« Гоп, наволоч, до кучі...»[/i]
Пролетарій
***
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
а очманіле необхідне зло,
аби навіки
запасали ліки
від каяття, яке уже було,
***
А нам даються неуки-брати,
аби уміли ворога любити,
але іти
далеко до мети,
аби і їх обіймами душити.
***
А у войовничій веремії
учимося ворога любити.
Є іще надія,
що повію
світову можливо утопити.
***
А комуняки... милують своїх,
усупереч неписаних канонів.
І на умі у них
звільняти всіх,
та із китаю не дають вагонів.
***
А у поляків є ще сила духу
нагадувати, що вони пани,
хоча із потерухи
видно вуха
московії і нашої шпани.
[i][b]Отже[/b] [/i]
А нас не обманули ліліпуті.
Ми і самі такими удались,
що не уміли їм казати: «брись!»
Але по суті,
поки є надуті,
лишається надія на колись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2024
автор: I.Teрен