Берислав
Тужно завила у небі тривога.
Тільки земля нам тепер укриття...
Знову в молитві полинем до Бога,
Щоб ухопитись за вічне життя.
Ми вже усі тут не люди, а цілі.
Раптом незчуєшся — дрон прилетів.
Навіть в собачих очах здичавілих
Прірвами зяє розбомблений дім.
Хлопчику тихий, о хлопчику милий,
Встигни у погріб заскочити знов.
Рано, ох рано тобі до могили...
Мусиш дожити іще до основ.
До перехресть проминання земного,
Де між красою й потворством війна.
Де нам у душі летить перемога,
Ніби розпечена куля земна.
16.01.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2024
автор: aleksgun