Здаля бив танк. а в небі їхні дрони
Наводили по нас свою арту.
Серед руїн лічили ми патрони
І цілили крізь кіптяву в орду.
Нам був наказ тримати оборону.
Їм на броні підвозили десант,
Ми зносили трьохсотих у промзону,
В медпункт гатив з гармати окупант.
Нам був наказ тримати оборону.
На прю ми з ворогом ставали раз у раз.
В них вертоліт, арта, броня і дрони,
У нас піхота і лише наказ.
Таке життя. Живим з життя не вийти.
Це був мій перший і останній бій.
Чи запитає хто у сина: "Чий ти?"
Чи хто коли згадає голос мій?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2024
автор: Тарас Никифоренко