В тобі, поезіє моя,
Відтоді, як тебе стрів я,
Живу, неначе в домі тім,
Щомить на світі цім земнім.
В тобі живу я залюбки,
Свої і почуття, й думки
Висловлюючи на цей світ
Уже неповних тридцять літ.
Адже і почуття, й думки
Висловлюю я завдяки
Не лиш тому, що кожну мить
В мені вогонь життя горить,
А й також завдяки тобі,
Коли я не лише собі
Пишу ці вірші, а й усім
Тим, що живуть на світі цім
Для того, щоби кожен з нас,
Коли настане слушний час,
На ньому віднайшов себе,
Своє призначення. Тебе,
Що ним для мене ти і є,
Знайшов. Призначення своє
Свого єдиного життя
В тобі, поезіє моя,
Вбачаю я. Для мене ти
Весь світ, усесвіт, всі світи.
Коли тебе пишу, творю,
З тобою я, немов горю
В багатті щастя, що мене
Охоплює. Життя земне
Моє так, як усіх людей,
Мине, однак всіх тих ідей,
Що я вкладаю від душі
У любії свої віршí
Для всіх, для кожного із вас,
Для тих, що прийдуть в світ цей, час
Не стре з лиця землі повік.
Вони залишаться навік
У людських душах, у серцях
І вказуватимуть їм шлях,
Яким вони повинні йти,
Щоб власне щастя віднайти,
Свого життя глибоку суть,
Заради чого і живуть
Усі вони на світі цім,
В який ввійшли, неначе в дім,
Коли родились, щоби жить
Й на благо вселюдське служить
Всьому і всім впродовж всього
Життя єдиного свого,
В якім у будь-якую мить
Навік смерть наглая приспить,
Коли уже вона прийде́,
Хай навіть і ніхто не жде
Її. Тож треба кожну мить
Всім нам собі на втіху жить,
А також повсякчас робить,
Щоб слід свій гідний залишить,
Лишити той слід, по якім
Пішовши, люд на світі цім
До щастя власного прийде́,
Якого з нетерпінням жде.
Євген Ковальчук, 01. 12. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2024
автор: Євген Ковальчук