Словесне жало

Як  легко  можна  знищити  людину!
Не  треба  ані  зброї,  ні  отрути.
Достатньо  лиш  знайти  якусь  причину.
Брехливими  словами  знищать  люди
Беззахисну,  безмовну,  слабкодуху,
Наївну  і  довірливу  істоту
Та  навіть  і  героя-відчайдуха.
Брехливим  людям  не  закриєш  рота.
В  науку  пнеться  "молоде  та  раннє"?
Ми,  звісно,  "допоможемо"  їй  радо.
Інтригу  сплетемо,  як  жарт,  зарані
Вкладемо  їй  у  руки  реферата
Колеги,  потім  скажемо:"Украла,
Щоб  не  своїм  горбом  науку  брати."
Немає  зброї  гірше,  ніж  ті  жала,
Що  ними  разять  завидющі  гади.
Кар"єру  хоче  будувати  в  школі?
За  хабарі  оцінку  не  поставить?
Таких  "розумних"  бачили  доволі.
Ми  знаємо,  як  цю  вівцю  знеславить.
Підсунемо  на  підпис  їй  фальшивку.
Йдуть  вибори.  Населення  в  напрузі.
"Дурненька"  проковтнула  ту  наживку  -
Шахрайкою  зробили  "любі  друзі".
Ось  так  прямує  по  життю  людина.
Супутників  їй  посилає  доля,
Та  все  таких,  як  ракова  пухлина,
Що  мучать  і  знущаються  поволі.
Але  й  самі  страждають  через  душу
Свою  злостиву,  заздрісну,  підленьку.
І  я  сказати  вам  відверто  мушу:
"Любити  світ  їх  не  навчила  ненька".

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2024
автор: Leskiv