Теплий вечір, свіжий вітер,
Де ти спокій мій?
Мчить все мчить цей днів конвеєр –
О, жури сувій…
І, чи відала сорока –
Клопітно в гілках,
Все кричить отам між скоків,
Жить, при ланцюгах?
Це ж ось треба, навіть птиці
Теж усі в нужді,
Як і нам – їм не до Ніцци,
Думи на дуді…
Де ти серденька куточок,
Душу відвести?
З Богом не один разочок
Словом засвітить…
Ребус наш земний рішити б,
Тупики в путі…,
Нескінченно – гіркі ниті,
Далі як іти?
Хоч не раз Ти нам тлумачив,
Та спокус є тьма!
Глузд здоровий як й не бачить –
Всі бодай з грішма.
Люблячи жить – аксіома,
Нумо ж, осягни!
Домогтись як перелому?
Скажеш: "ти не хнич,
Егоїзму зрушить его
З точки ниці вам –
Тут є альфа і омега;
Жатва ще не вся.
Далі думай люд-землянин
Землю ж лікувать?
– Так як інші планетяни.
– – –
Буть, чи не бувать!?»
В'ячеслав Шикалович
09.04.2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2024
автор: Променистий менестрель