Мандрувала любов в поколіннях людей,
Розквітала у перших цілунках.
Заіскрилась в очах у щасливих дітей
І ховалась в простих подарунках.
Зігрівалась у каві, тарілці борщу,
Була тепла, ласкава, солодка.
Полюбляла обійми, вона в час дощу…
З нею ніч була надто коротка.
Мандрувала любов все життя із людьми,
Разом з ними сміялась, буяла.
Сумувала в серцях, як розлуки були,
У піснях задушевних лунала.
Навіть зморшки глибокі любов обира,
Ніжний погляд і дотик руками.
Кожну душу таємно, легенько торка
І безмежно росте із роками.
Хто ділився любов’ю, не в серці тримав,
То її тільки більше ставало.
Випадково знайшов, чи у спадок прийняв,
Головне щоб для всіх вистачало.
Я щасливий, що нас поєднала любов,
Вона скрізь, треба лиш придивитись.
І куди б не поїхав і деб не пішов,
З усіма я стараюсь ділитись.
8.04.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2024
автор: Степан Олександр