Вже й квітень... Дивно.
Швидко час летить...
Рожевий ранок сонце починає.
Весна уповні - найсолодша мить.
Але чогось мені не вистачає...
А й справді: пишний відцвіта мигдаль,
Гніздо вже сизий голуб довиває,
Ось майже тиша... Голубіє даль....
Скажи: чого ж мені не вистачає?
Чому мовчить розхристана душа?
В ній не пісні, а знов звучить тривога.
Тож просить, мов беззахисне пташа:
Хай буде мир. Хай буде перемога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2024
автор: Тетяна Бонд