Це клятий жарт, це не життя,
а симуляція від бога.
Немає більше вороття,
бо без збережень ця дорога.
І у цій грі узяли ролі,
ми маєм цінність, як-не-як.
Але у цій, "щасливій долі",
для когось ми - лише кістяк.
У цій колоді ми всі - карти,
у перемішок зібрались.
Воюємо, ніби зі Спарти,
у нову битву подались.
Будуть і слабші, і сильніші,
зустрінемо усіх і різних.
Але залишаться міцніші,
у обладунках тих залізних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2024
автор: Zak_Marko