Буває часом, як один,
самотність роздирає груди.
Та зазвичай з усіх сторін
оточують... — ці, як їх? — люди.
І кожному хоч щось та дай.
Принаймні крихітку уваги.
Мовчи, нічим не дорікай
для порятунку рівноваги.
Поміж своїх, поміж чужих...
Різниці жодної немає.
Любові вистачить на всіх,
це зла на всіх не вистачає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2024
автор: Сергій Вітер