* * *
До сих пір юні весни умовно летять
І душа там до нині буває:
Як же чутно над садом там пчілки гудять,
Ще баян мій увечері грає…
А бузок шле флюїди духмяних так хвиль,
В чорнім небі десь зорі шлють вісті;
Перед очі сім’я за столом, без зусиль
Пам’ять тче – напишу тепер в вірші…
Кажуть нині живи і молись в сьогодень,
А серденьку хіба теє скажеш?
І летиш, як лелека, де край чорнозем,
Знати б нам – де загубиш, де знайдеш…
В’ячеслав Шикалович
04.04.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2024
автор: Променистий менестрель