- Бенні, куди ти збираєшся. Знову якісь гастролі ? - красуня Фріда підозріло глянула на свого чоловіка, який почав детально пакувати власні речі із ошатного просторого дому до валіз.
- Розумієш Фрідо, я знайшов іншу людину для життя. Так сталося... вибач мене, будь-ласка, якщо можеш... - зніяковілий артист продовжував ретельно складати безліч усілякого музичного мотлоху.
- І ти мені тепер це так просто говориш, ніби хочеш поїхати у черговий тур ? А як же я, наша славна "АББА" ? Що, теж - кінець ?!. - вокалістка гурту буквально закипіла, мов англійський самовар.
- Чому ж так категорично ? "АББА" все ще існує. Скоро будем записувати нову платівку...Ми залишаємося хорошими друзями та компаньйонами...У нас ще є багато роботи... - спробував делікатним голосом залагодити проблеми вже колишній партнер "зіркової" пари.
- Мені здається, "АББА" теж найближчим часом піде у небуття... - гіркі сльози пристрасної брюнетки, котра була лицем й рушійною силою колективу, текли по обличчю рікою. Ще б пак, першого чоловіка вона з власної ініціативи покинула заради божевільної кар'єри співачки. І ось тепер бумеранг наздогнав її. Зла доля вирішила помститися за колишню поведінку.
Обоє митців на хвильку замовкли. Момент направду не для слабких нервів.
- Не говори так, Фрідо..."АББА" - наше все. Що ми без неї варті ? - вкотре спробував заспокоїти ситуацію бородань.
- А що мені тепер робити ? Ти про це подумав ? - майже істеричним криком заплакана жінка поступово звільнялася від шокового стану.
- Ми з Б'єрном написали декілька пісень. На днях збираємося в студії і будемо записувати їх.
- Я не готова, поки не прийду до тями - жодних записів... - понурим тихим голосом, схожим на зойк, відповіла співрозмовниця.
- Звісно-звісно, ніхто не поспішає. Треба всім бути в доброму тонусі.
- В тонусі... - важко зітхнула Фріда. - Скільки літ ми були в тонусі...Концерти, записи, спільний відпочинок, мандрівки, жарти, тривоги, курйозні ситуації...І ось невтішний фінал усього цього... Життя - біль...Я маму свою втратила, коли була ще в пелюшках. Батька взагалі не пам'ятаю. Він об'явився, коли я уже стала знаменитою. Першого чоловіка залишила з нашими малими дітьми заради "АББИ". І ось знову поразка... -:витираючи мокре від сліз лице мужня Фріда старалася взяти себе до рук, хоча це надто складно.
"А чи кохала я його по-справжньому, чи то була радше прив'язаність до музики, до талановитих рук, які могли з піаніно витягти магічні звуки ? Так, безперечно - любов до краси, до гармонії, до досконалості...А що далі ? Знову пошуки себе самої ? Знову боротьба ? Я дуже втомлена. Хочу забутися...Триматися, тільки триматися, особливо зараз..." Вона останнім періодом спільного життя спостерігала дивну поведінку свого супутника. Але не зауважила, бо творчі особистості взагалі незвичайні люди. Навіть не могла собі уявити у здоровій уяві майбутню катастрофу сімейної ідилії.
- Ти відома співачка. Маєш гарне житло, маєш чималі статки, які продовжують рости, престижну роботу, зірковий статус, любов від мільйонів шанувальників. Хіба цього не достатньо, аби перебувати в комфортному стані ? - ще раз спробував підтримати морально свою колишню дружину колишній її ідеал. Але це наразі неможливо.
- Дай мені чистий спокій. Не хочу тебе ані бачити, ані чути. Йди собі, куди зібрався й більше не вертайся сюди !
На календарі наразі холодний лютий 1981 року. Надокучлива кусюча снігова січка сікла перехожих, в'їдливо лізла їм прямо до очей. Люди, мов окремі острови у цьому стихійному розгніваному штормі, брели собі кудись. А здалося, що вони стоять на місці, й навколишні природні явища стараються їх замести чи закидати чимось екстремальним хаотичним. І це мине згодом. Усе минає...Навіть найпалкіша любов, яку леліяли і про яку так солодко співали на сцені Фріда й Бенні, теж, на жаль, завершилася.
"Я підніму свій останній тост,
Бо за все треба платити.
Ми обоє - десь у середині
Схожі на перелітних птахів,
Що чекають осінніх холодів.
Крізь грозові хмари сонце
Стане орієнтиром для них.
Інтуїтивно відправляться
На Південь, шукаючи тепла.
Коли все сказано і зроблено....
Ми з надією дивимось на небо.
Ми іще не старі для життя.
Ми можемо відчувати його смак,
І готові до любові.
Але шляхи різні тепер, на жаль.
Дякую Тобі за щедру ласку,
Яку Ти виявляв до мене
Разом пізнали багато чого цікавого.
Коли все сказано і зроблено...
Це так дивно відчувати,
Коли стрімко падаєш униз.
А потім лежиш розпластаним на землі.
Скажу Тобі тоді у здоровому глузді :
Треба неодмінно вставати
І останки відчуттів збирати...
Бо наших спільних вже давно нема.
То не біда, а тільки новий виклик.
Коли все сказано і зроблено.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2024
автор: Мандрівник