Білі пелюстки цвіту черешневого
Усі намокли від дощу краплин.
Як же хотілося їм сонечка квітневого,
Щоби зігрітись.Дощик усе ж лив.
Рясний-рясний пустився у таночок,
По травах застрибав, листки умив
І крихітних конвалії дзвіночків
Чувся чудовий мелодійний спів.
Ну, а тюльпани різнокольорові
Голівками хитали вгору-вниз
І срібні краплі струшували знову.
Дощу лиш не боявся пан нарцис.
Стояв на грядці струнко й гордовито,
Дивився у люстерко дощове,
Пишався тим, що він найкращий з квітів.
А дощ нехай іде собі й пливе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2024
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський