Туман легенький долом плине,
Траву росою холодить,
А над туманом величаво,
Діброва спокій сторожить.
Зросла верхів’ям аж до небо,
Корінням в глибину віків,
Зв'язок життя Землі й Неба
З буттям людських життів.
Силу й міць нам навіває
Із Роду в Рід передає.
Шепоче з вітром, з сонцем грає,
Відроджує і знову жиє.
Щоб зеленіли гори й доли,
Зростали трави польові,
Жита щоліта половіли,
Співали люди й солов'ї.
Щоб Божа Воля в душах зріла,
Єднала в Божий Родовід.
І квітла вічно Україна,
І з миром розвивався світ.
2024 р.
Діброва - це дубовий ліс. В древніх слов'ян дуб - це святе дерево
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2024
автор: Сокол