Це вовче кохання,
Політ феромонів,
Єдине бажання -
Назустріч - в гормонів,
Звірячі інстинкти,
Жага та кохання.
Ми разом вмираємо
Ніби востаннє.
Я твій, ти моя -
Ми по-справжньому квити.
Не треба нам волі,
Цукерок і квітів.
Я твій, ти моя,
Спалахнули - вмираєм,
Дістались до неба -
До краю, до краю!
Я твій, ти моя -
Ми по-справжньому квити.
Не треба нам волі,
Цукерок і квітів.
Я твій, ти моя,
Спалахнули - вмираєм,
Дістались до неба -
Дістались до раю!
Спалахують очі
Вогнем жовто-карим,
Це - наша надія,
Чи може то кара
За віру у світле,
За віру у себе,
Та вибухом нашим
Злетим ми у небо.
Я твій, ти моя -
Ми по-справжньому квити.
Не треба нам волі,
Цукерок і квітів.
Я твій, ти моя,
Спалахнули - вмираєм,
Дістались до неба -
До краю, до краю!
Я твій, ти моя -
Ми по-справжньому квити.
Не треба нам волі,
Цукерок і квітів.
Я твій, ти моя,
Спалахнули - вмираєм,
Дістались до неба -
Дістались до раю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2024
автор: Володимир Науменко