Тож пам’ятаймо!
Люблю земні й космічні я простори.
Думки гарцюють. Радість п’є душа.
Москва розкрила ящик нам пандори
Й нічого іншого він нам не залиша,
Як стати проти ворога щитом,
Любов і лють сховати під бронею,
Московську гадь щоб вибити гуртом,
Адже домовитися неможливо з нею.
Слід на усе життя запам’ятать,
Що ворогом була і є росія,
Готова вбить «хохла» і закопать,
Чортополохом місце те засіять.
Така нам не поставить навіть хрест,
Як роблять зазвичай це християни,
Бо там ворожий людям маніфест,
На жертви власні очі затуляла.
Тож пам’ятаймо, хто така вона
І шлейф який замучених за нею.
Жива вона, допоки йде війна.
Не по дорозі нам давно із нею.
3.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2024
автор: Ганна Верес