Я йду до дуба на розмову,
Щоб поговорити про життя.
Почую в саду рідну мову
Голос жайвора із небес я.
Я набирусь міці від землі
Сили у матінки природи.
І візьмуть на крило журавлі,
Де шумлять ріки -бистрі води.
Я йду до Дністра, як до брата-
І розкажу про свої жалі.
Тут моя рідна Отча хата
Зміцніє дух - в матінки землі.
Я шукаю стежку додому,
Яка веде у дитинство - рай.
Розвію жаль...життєву втому,
Щоб вдихнути у пахощі май.
Я зійду зіркою край неба
І осяю стежки вздовж села.
Намалюю друже для тебе
Красу синьоокого Дністра.
Моє село ,як квітка в полі,
Що цвіте на березі ріки.
А зірка дарує щастя долі
Єднає наш рід з божої руки.
На березі ріки ,як казці
Є пишні трави ,ліс ,діброва.
Сходить сонечко в божій ласці
Солодить нас солов'я мова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2024
автор: Чайківчанка