Ночей замріяна печаль
край неба зорями мандрує,
Шалений вітер - серця граль
коханим обрієм дивує.
В цих поцілунках стигла мла,
так від обіймів душі мліють,
Одвічних зорепадів сивина,
всі зорі як одна.... ніяковіють.
Жадана мить у зустрічах замріяних очей,
кохає серце п'янко, до безтями.
Замріяна печаль твоїх, моїх очей...
бурхливого життя всі відчуває плями.
В цих поцілунках стигла мла,
так від обіймів зорі мліють,
Одвічних зорепадів сивина,
всі душі як одна.... ніяковіють.
#2
Несамовита, спрагла, неосяжна ніч,
замряна душа в кремезній темряві мандрує,
І лише в задзеркаллі віч-на-віч
на почуття шалені іскрами полює.
Лиш в сьогоденні відчувається життя...
Волошками та маками сьогодні пахнуть зорі.
В минуле ні на мить не буде вороття....
всі знаки зодіаку надто вже прозорі.
Так соковита на кохання справжня ніч,
палай, моя голубонько, немов в останнє...
З тобою ця жадана мить єдина, віч-на-віч...
До раю чи до пекла?! Вирішимо зрання.
#2024 пісні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2024
автор: Каа3003