Як приїхав зять уперше
та й до тещі у село, -
Познайомитись з ріднею,
щоб усе як слід було,-
Зустрічали і вітали
тесть і теща молодят,
Пампушками пригощали,
відбивними із курчат.
- Мій коханий все уміє,-
мамі хвалиться дочка,-
Він комп'ютер розуміє
й непогано заробля.
Мати мовить:- Це чудово -
все уміти, все робить,
Бо уміння, як відомо,
за плечима не носить.
Тож нехай візьме ослінчик
та у хлів мерщій спішить,
Хай же тещі допоможе
зять корову подоїть.
Зять готовий:
взяв той стільчик,
до корови йде у хлів.
Повертається сердитий:
- Я її НЕ подоїв!
Я корову так благаю:
- Миню, миню, ну сідай!
Та на стільчика сідати
відмовляється - і край!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2024
автор: Світла(Світлана Імашева)