Крізь морок днів, котрі війною дишуть,
Думками лину у безпечне «до»,
Де панувала ясноока тиша,
І кожен мав насиджене «гніздо».
Все пізнається, кажуть, в порівнянні,
Із чорним біле, радість і журба,
Де осінь пізня, і квітучий травень,
Де спокій і жорстока боротьба.
Таку вже має рід людський породу:
Що хтось для воєн в світі народивсь,
(Бодай не мали би такі і плоду).
Це спадкоємці дикої орди.
Всі люди мають дивну особливість:
Порівнювати дійсність і смаки,
І труд, і непривабливу лінивість.
Так є, було і буде так віки.
Є й ті, хто в світ приходить для свободи –
Тримають мир на згорблених плечах,
А поряд – завойовники народів.
І все ж без цього світ би наш зачах.
11.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2024
автор: Ганна Верес